Хвиля, якої не було

У рушії не було стрільби взагалі. Через тиждень у ньому було 94 стволи, нескінченні хвилі зомбі й бос на ім’я Владика. А заразом — нова земля, річки й риболовля, у якій вирішує вміння.

Риболовля, де вирішує вміння

Тиждень почався з умови: риболовля має бути не «зачекай і натисни», а такою, де вирішує вміння. До ранку понеділка в риби з’явився характер. Сміття не опирається, тріска спокійна, лосось жвавий, а скарб — дикий. Після кльову над поясом з’являються дві смуги: натяг і хід. Риба то відпочиває, то рветься, і смикнути, поки вона рветься, утричі небезпечніше, ніж поки відпочиває. Жадібний рве волосінь, боязкий не встигає — перемагає той, хто дивиться на рибу.

Поплавця при цьому майже не було видно: це була крихітна іконка вудки, яка до того ж малювалася не завжди. Скарга «не розумію, йде риболовля чи ні» перетворилася на справжній поплавець — білий низ, червоний верх, антена й волосінь від руки. А на кожному острові викопали ставок і поклали в подарунок вудку: на островах не було води взагалі, а вудку можна було зробити лише з нитки, яка падає… з риболовлі.

Шість оновлень за два дні

У вівторок з’ясувалося неприємне: ніхто не міг точно сказати, яка версія гри стоїть на бойовому сервері. Відтоді кожне оновлення звіряється за вмістом. За два дні сервер оновили шість разів — і щоразу гравці стояли менш ніж пів секунди.

Того ж дня один із нас сів грати з телефона і за три хвилини вилетів. Причина виявилася не в телефоні: сервер сам обривав приблизно третину браузерних сесій. Він чекав відповіді від гравця так, ніби той сидить у сусідній кімнаті, а не на іншому кінці країни. До вечора це полагодили й одразу викотили — після лагодження за чверть години живого журналу не сталося жодного такого обриву.

Земля, що ожила

«Генерація так собі», — сказали про світ виживання, і за два дні земля стала іншою. Річки потекли долинами, під землею з’явилися печери, у світу з’явився клімат, а біомів стало 19 замість 8. Води було понад половину світу — на наше ж прохання її стало близько десятої частини, зате в горах з’явилися озера з водоспадами. Коли в новому світі не знайшлося жодного дерева, виріс ліс за біомами: ялини в тайзі, акації в савані, берези й дуби в лісі, самотні дерева на лузі.

Принагідно знайшлися дві смішні знахідки. Точка появи за будь-якого зерна світу опинялася під водою — у самому центрі мапи шум завжди дорівнює нулю. А 81% островів у морі були «грибами»: шапка суходолу на тонкій ніжці. Тепер спавн сам шукає найближче сухе рівне місце, а гриби стали островами.

Третій режим

11 серпня замовили третій режим: хвилі зомбі й зброю. І одразу запитали: чи мусять мапи в нашій грі бути з блоків? Відповідь була «ні». Арену зібрали першою мапою Mypex не з блоків — 72 на 72 метри, три рівні й вісімнадцять укриттів.

Важче було зі стрільбою: її в рушії не було взагалі. Влучання, магазин і перезаряджання написали з нуля, і рахує їх сервер. Перші шість стволів отримали російські імена — у перекладі «Ключ», «Бабка», «Заслін», «Рівня», «Довга» і «Гроза». Вони прожили два дні.

Перша версія режиму виявилася нудною — так її й оцінили, тільки коротше й міцніше. За добу режим переробили цілком. Хвилі стали нескінченними, перехід на наступну скидає таймер у 150 секунд, а кожні п’ять хвиль зомбі стають міцнішими. Зброя відкривається рівнем, рівень накопичується між раундами. Полеглий гравець може повернутися в бій зомбі й полювати на живих. Броні в режимі немає, призу за перемогу теж — лише досвід і азарт. Самих зомбі — одинадцять ступенів одного тіла різного забарвлення, брутів, кістяків, боса Владику і мисливця Вендиго — один із нас зліпив сам.

А шість російських стволів поступилися місцем дев’яноста чотирьом — з об’ємними моделями, звуками, спалахами й димом. Збройова стала екраном із картками, які гортаються й сортуються за рівнем. До 12 серпня стрільба йшла в повній тиші: гравець тиснув на спуск, магазин зменшувався, зомбі падав — і ані звуку.

Замість хабу — вікно

12 серпня вирішили, що хабу не має бути взагалі: замість нього під час входу відкривається гарне вікно з кнопками режимів, картинкою й описом. Так з’явилося вікно вибору з трьома намальованими плакатами: виживання — день, дім і розріз землі; острови — острів у порожнечі з водоспадом; зомбі-хвиля — нічна арена з трьома, що йдуть. Кам’яну залу, збудовану першого вечора хроніки, більше ніхто не побачив.

П’ятдесят нотаток

Друга половина тижня складалася з нотаток після власної гри — понад п’ятдесят за тиждень. Зомбі після смерті «зависав» на секунду і закривав собою наступних — тепер він розсипається на уламки. Предмет у руці збоку висів десь біля ніг. У зомбі руки були вивернуті назад — і з’ясувалося, що так було завжди. Дробовик зараховував одну дробину з дванадцяти, а зброя з кількома кулями в середньому завдавала 41% обіцяної шкоди. Усе це полагодили.

У неділю переробили голод. Він більше не забирає серця: голодний іде на 30% повільніше, гра каже про це словами, а ситість витрачається вдесятеро повільніше. З’явилися справжні грядки — мотику у виживанні раніше продавали, а орати нею було не можна. Під водою в гравця з’явилася смужка повітря: раніше здоров’я йшло без жодного знака на екрані. А в заголовку вікна, на завантаженні й у чаті нарешті стало написано не службову назву програми, а «Mypex».